Можливо ви пам`ятаєте, шановні мої читачі, нещодавно я піднімав питання активного впровадження терміну "толерантність" у наше життя. І йшлося тоді про іноземне походження самого терміну та його сутності. Пам`ятаю, в тій дискусії в мене з`явилися прибічники та опоненти. Ще повинен нагадати, що йшлося не про терпимість, як таку, а про те, що ми почали бачити та чути про необхідність терпіти все. Абсолютно все, що відбувається у нашому житті навколо нас. Я висловив свою незгоду терпіти все. До речі, після опублікування того поста, на вулицях Києва з`явився бігборд зі словами "Толерантність. Поговоримо про це?" – а мене ще питали – хто і де нав`язує цей термін?! :)
Зараз я помітив нову тенденцію, і на мій погляд, так само штучно притягнуту. Це – часті балачки про безпеку. "Чи почуваєте ви себе у безпеці?", "Коли ви почуваєте себе у безпеці?" і т. і. Це так попахує американськими ток-шоу!.. І взагалі, мені здається, звідти і вітер тотальної безпеки-небезпеки віє. Це ж саме вони прозомбовані про необхідність мати власну зброю, від когось постійно чекати загрозу, боятися і ховатися.
В нас, мені здається, взагалі до появи цих питань і не з`являлося жодних загострень відчуття небезпеки. От тільки-но я чую "Чи почуваєте ви себе у безпеці?" – одразу не розумію, а чому саме я повинен почувати себе в небезпеці. І кому я потрібен, щоб мені щось загрожувало? Втім, як за командою, пішли балачки про небезпеку-безпеку і в тєліку, і на радіо. Що це? Друга "толерантність".
Як ви вважаєте?
